ОСТАП ВИШНЯ
ФАЗАНИ
      
      - Дідусю, а коли ти мене на охоту візьмеш? Я теж хочу зайчика встрелити!
      Отак завжди маленький Павлик прохав свого дідуся-мисливця, як тільки дідусь брався за рушницю.
      Дідусь гладив Павлика по голівці:
      - Візьму, візьму, Павлику, ти ще маленький, підростеш, тоді й візьму...
      Дідусь дуже любив маленького Павлика і завжди йому розповідав про зайців, про вовків, про лисичок, про всіх звірів, що він їх полював.
      А одного разу прийшов із лісу та й каже:
      - Павлику, а я фазана бачив.
      - Де ти, діду, фазана бачив?
      - У нашому лісі!
      - Якого фазана?
      - Такого, як ото ми з тобою бачили в зоологічному парку.
      - Із отаким червоним хвостом? З отаким великим, що отак аж дугою загинається?
      - З таким самим! Фазанів, Павлику, привезли у наш ліс аж із далекого Казахстану! Привезли й пустили в нас! Тепер вони у нас плодитимуться.
      - Дідусю, візьми мене, будь ласка, в ліс фазанів полювати!
      Дідусь якось так загадково посміхнувся та й каже:
      - Добре, Павлику! Взавтра підемо в ліс до фазанів.
      Маленькому Павликові так хотілося піти з дідом на фазанів, що він і вночі прокидався та все питав маму:
      - Мамо! Чи скоро вже ранок?
      - Спи, Павлику! Спи! Дідусь без тебе в ліс не піде! Раз уже він сказав, що тебе візьме, то, значить, візьме.
      Дуже рано прокинувся Павлик. Бачить, а дід уже ходить по кімнаті, одягнений у повстяки, у ватяні штани і кожушок...
      - Дідусю, - крикнув Павлик, - а мене хіба не візьмеш?
      - Візьму, Павлику, візьму! Одягайся! Тільки добре одягайся, бо бачиш, скільки за ніч снігу нападало!
      Павло тепло одягся: і светр, і теплі рейтузи надів, і валянки, і шапку-ушанку...
      - Ну, я вже готовий, дідусю! Бери рушницю, та й підемо! - каже до дідуся Павлик. А дід йому:
      - Ні, Павлику, ми сьогодні рушниці не братимемо! Ми щось інше сьогодні для фазанів візьмемо. Ходімо!
      Вийшли дідусь з Павликом з хати та й пішли під повітку.
      А під повіткою дідусь зарані заготував кілька снопів з ячменю. Невимолочених, із зерном,
      Та серед великих снопів і кілька маленьких було - для Павлика.
      - От з якими "рушницями" полюватимемо фазанів ми з тобою, Павлику!
      Та й розповів дідусь Павликові про те, як треба оберігати взимку птицю, і не тільки фазанів, що оце тільки їх привезли до нашого лісу, а й всіляку птицю:
      і куріпок, і синичок, і щигликів, що взимку, як випаде сніг, не мають змоги знайти собі їжу...
      Дідусь із Павликом пішли до лісу, розгорнули на галявині сніг і поклали снопики ячменю...
      - Давай, Павлику, заховаємося отут, за ліщиною! Подивишся, який червоний красунь фазан зараз до ячменю прибіжить.
      І справді, - тільки-но вони присіли за кущем ліщини, збоку щось заквоктало, залопотіло крильми, і чудесний червоний красунь фазан із хвостом дугою підбіг до снопа і почав клювати зерно.
      Дідусь обняв Павлика та й каже:
      - Отак, Павлику, завжди роби! Взимку, коли багато снігу, підгодовуй пташку, в лісі! Добре?
      - Добре, - відповів Павілик.
   1952