ОСТАП ВИШНЯ
МИСЛИВСЬКI УСМIШКИ
(Збірник)


ВIДКРИТТЯ ОХОТИ
      Власне кажучи, щороку "Вiдкриття полювання" буває двiчi: першого серпня на птицю, а першого листопада на звiра, але якось уже - так утрадицiйнилося, що за урочисте, коли хочете, свято серед мисливцiв вважається перше вiдкриття, коли пiсля довгої перерви у вас у руках знову улюблена вами рушниця i ви знову маєте змогу не тiльки, сказать би, поповнити свої продовольчi ресурси, не тiльки допомогти державi в м'ясозаготiвлях, а й задовольнити себе як природознавця, природофiла й спортсмена...

Оце вчора приїздила звiдтам молодиця, так казала, що її свекровi кум його казав, що кумова баба чула од свахи, що та сама бачила, як коноплi мочила, що нема куди через тую качву коноплини ткнути! Поїдемо, га?!
      - Поїдемо! Тiльки в мене набоїв обмаль!
      - А навiщо вам багато набоїв! Та там з одного набою торiк по 24 качки били...

      - Так там з усього Лiвобережжя качки ще навеснi позбирались. Стихiйне нещастя: соняшники всi потолочили. А на луках через гнiзда трава не виросла: гнiздо на гнiздi, травi нема де рости, -  не знають колгоспники, чим худобу годувати. Нi, коли вже їхати, то тiльки в Носiвку!
      - Ну! Поїдемо на Носiвку! Iще через день:
      - Драстуйте! Готовi до вiдкриття?
      - Готовий...

      Прокинувся я вранцi, дивлюсь - сидить мiй приятель, спустивши iз верхньої полицi ноги, й мугиче:

      Чом вас лихо не приспало,

      Як свою дитину?

      - Чого, - питаю, - такої сумної та ще й зранку? Приятель, нiчого не кажучи, простягає позад себе руку, щось таке бере й показує...

      Ухвалено було вважати її за законну дичину, бо ж її таки було, хоч i на крило, а проте пiдстрелено, i що вона, як дуже часто трапляється з пiдранками, потiм потихесеньку дiйшла.

      А про те, що казарка спала з приятелем на верхнiй полицi, у м'якому вагонi, в поїздi Куп'янка - Харкiв, забути i нiкому не говорити...

      Та й поцiлував мiй приятель свою симпатичну дружину.

      А вона його поцiлувала.

      

      Як вороги взагалi весняної охоти, ми здебiльша полювали дикi гуси восени, коли вони летять у вирiй, зупиняючись у нас, щоб вiдпочити й попастися на смарагдових врунах буйної озимини...

..

      Пильненько вдивляйтеся, чи не промайне у водi чи на очеретi тiнь вiд крякушиного погубителя...

      I не вагайтесь, як помiтите його:

      - Бах!

      Встрелили ви яструба чи не встрелили, а проте одiгнали; вдруге навряд чи заманеться йому поласувати вашою крякухою...

..

      - Я тут! Я тут! До мене, друзi!.. Ви дивитесь угору - пропливає зграйка чирят... Не всi обов'язково сiдають на крякушин заклик, але часто-густо все-таки сiдають...

      

ІІІ

      Ну, ходiмте з вами на озеро Кирмасове...

Може, пiдiйти до вас та провести? -  пропонує свої послуги дiд Кирило.

      - Нi, дiду, ви розкажiть, якi прикмети є до того озера, де повертати на стежку через осоку! Я сам утраплю, а ви поспiть, бо пiду я раненько, вдосвiта!

      - Так, ви отак, -  повчає дiд Кирило, -  пiдете оцiєю дорогою понад Осколом, до лiсу "Рiжка"...