Генріх Гейне (Гайне)

Гренадери

Перекладач: Максим Рильський

Джерело: З книги: Зарубіжна література: Хрестоматія.- К.: Освіта., 1992.

Удвох із полону, з Росії

Старі гренадери брели.

Поникли вони в безнадії,

Як в землю німецьку дійшли.

Як вісті такі пережити!

Французи здались ворогам,

Все військо велике розбите,

В полоні володар їх сам.

Заплакали браві солдати,

Ті речі почувши сумні.

Сказав один: "Тяжко як, брате!

Всі рани мої як в огні!"

А другий промовив: "Зустріти

Ладен би я смерть у цю мить,

Та жінка у мене і діти -

Ну як їм без мене прожить?"

"Що жінка, що діти! Не буде

I з ними покою вже нам!

Хай жебрать ідуть поміж люди,-

В полоні володар наш сам!

Коли я помру,- моє тіло

З собою, мій друже, візьми,

Щоб там у французьку могилу

Між рідними ліг я людьми.

Мій орден вояцький годиться

На серце покласти мені:

Хай будуть і шпага, й рушниця

Зо мною в холодній труні.

Лежатиму я, мов на чати

У землю послали мене...

I раптом почую гармати

I коней іржання гучне.

То він проїздить біля гробу

У сяйві, у громі гармат...

Тоді, імператоре, з гробу

Устане твій вірний солдат!"