Генріх Гейне (Гайне)

Вірші

Перекладач: Микола Вороний

Джерело: З книги: Вороний М.К. У сяйві мрій. - К.: ВАТ Видавництво "Київська правда"", 2002

Світова річ

Hat man Viel, so wird man bald.*

Хто багато має, той

Ще собі здобуде,

А хто мало, то тому

Мало і прибуде.

В тебе дасть Біг - хай тебе

Знищить, хто здолає,

Бо той має право жить,

Хто що-небудь має.

Відень, 1895р.

-----------------------------

* Зміст епіграфів до віршів Г. Гайне відповідає першим рядкам

поезій.

Розумні зорі

Die Blumen erreicht der Fus so leicht.

Квітки, що під ногами в нас,

Ми топчемо байдуже -

Хто йде, наступить, і дарма,

Чи він слабий, чи дужий.

I перли на морському дні

Є способи здобути -

Просвердлять дірку і в ярмо

Ну шнуром їх тягнути.

Розумні зорі! Від землі

Вони ген-ген далеко;

Шатро небесне - вічна їм

I певна забезпека.

Відень, 1895р.

Зустріч

Die Geisblattlaub. Ein Sommerabend

Повита листям альтанка. Вечір.

Ми край віконця удвох сиділи.

На небі місяць весело сходив, -

Ми ж, як два привиди, там майоріли.

Дванадцять літ вже відтоді збігло,

Як ми востаннє отак сиділи.

Колишня іскра і вогник з неї

Тим часом згасли і перетліли.

Сидів я мовчки. Але дівчина

Роздмухать попіл все намагалась -

Той давній попіл мого кохання,

Та жодна іскра вже не займалась.

"Лихі думки я перемагала, -

Тягла так далі, все без упину, -

Хиткі мої вже ставали сили..."

Робив при тому я глупу міну.

Коли ж вертав я, то поуз мене

Дерева в сяйві неслись, мигтіли,

Мов ті примари. Щось голосило...

Я ж і примари хутко летіли.

Відень, 1895р.

До альбома одної пані

Hande kussen. Hute rucken.

Цілувати ручки, і бриля скидати,

I згинать коліна, і чолом давати, -

Це, дитятко, тільки марне малпування,

Як нема до того в серці почування.

Відень, 1895 р.

Пересторога

Verletze nicht durch kalten Ton...

Словом зимним не важся вражати

Юнака, що прийшов до порога

В тебе ласки, убогий, прохати.

Стережись! Може, він є Син Бога?

Стережись! Бо як прийде у славі

Він, одзначений ласкою Бога,

То тоді твої очі лукаві

Не знесуть його сяйва святого.

Відень, 1895р.

Добра порада

Lass dein Gramen und dein Schamen.

Кинь журбу свою і сором!

Дбай, піклуйся без упину, -

I тебе вшанують люди,

Підшукають і дружину.

Справ з музиками весілля,

З ними ж бо і свято краще,

I як тещу поцілуєш,

То не думай: "От чума ще!"

Про князів кажи ввічлuво,

Про жінок... не омилися.

I коли свиню заколеш,

На ковбаси не скупися.

Ти забув за церкву, - дурню,

Завертай туди частенько;

Вздриш попа, йому вклонися

I пошли вина хутенько.

Засвербить тебе, почухайсь,

Тільки так, щоб було гречно;

А якщо в чоботях мулить,

Взуй пантофлі - і безпечно.

Страву жінка пересолить,

Затаї вразливе слово

I промов ласкаво: "Любко,

Як ти робиш все чудово!"

Схоче жінка хустку мати,

Дві купи для неї сам ти,

Ще й мереживо в додаток,

I браслету, й діаманти.

Як послухаєшся, друже,

Цеї ради, то здобудеш

В небі рай, а на землі тут

Преспокійно жити будеш.

Відень, 1895р.