Генріх Гейне (Гайне)

Вірші

Перекладач: Алла Зіневич

Джерело: З книги А. Зіневич "Осінні вогнища", Рівне, 2003

Ліричні інтермецо

45

Ранок сяючий літній

У саду зустрічаю.

Розмовляють, шепочуть квіти.

Тільки я безмовно блукаю.

А квіти шепочуть. Їх можна почуть.

І дивляться співчутливо:

"Сестрою нам ніжною будь,

Сумна, печальна людино!"

48

Дихає літо спекотне

На щоках гарячих твоїх.

Сховала зима холодна

Серце твоє у сніг.

Все буде в тобі навпаки,

Моє кохання!

Зима торкнеться щоки.

А в серці літо настане.

* * *

Самотня ялина стоїть

На зледенілій кручі, де Північ.

Під білою ковдрою дерево спить,

Загорнуте в сніг і в ніч.

Ввижається пальма йому уві сні.

Така ж самотня, далека.

Сумує на Сході в безмовній красі

На скелі стрімкій, де палає спека.