Волт Вітмен

Любовна гра орлів

Перекладач: В.Коротич

Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ - ХХ сторіччя (укладач Д.С.Наливайко).- К.: "Навчальна книга", 2002.

Йду шляхом, що ліг над річкою (то - моя ранкова прогулянка,

         то - відпочинок мій).

І раптом в прозорості неба мурмотання почув дивне, я уздрів там

         орлину ласку, -

Стрімке, спрагле єднання під високими небесами, -

Зсудомлені гострі кігті, вирування живого колеса - там, угорі.

Б'ють чотири крила, два дзьоби стримлять гостро - у шалено

         звихрену масу їх, у зливок

         ласки поєднано.

У чергуванні чекань мерехтять карколомні петлі й прямовисні

         стрімкі падіння.

Та раптом вони заклякнуть, у раптовому зціпенінні захитаються

         над рікою.

Птахи висять непорушно у знеможеній тій рівновазі, а потім -

         розводять кігті, розділяються для польоту.

І ширяють неквапно - дужі в навісні шляхи самостійні.

У гонитві - кожен за власним.