Волт Вітмен

Вірші

Перекладач: Василь Мисик

Джерело: З книги: Захід і Схід: Переклади/ К.:Дніпро,1990

О капітане!

О капітане! Батьку! Страшна скінчилась путь!

Всі бурі витримав наш корабель, сміливців лаври ждуть.

Вже близько причал, і радо кричать нам люди, і дзвони дзвонять,

І дивляться всі на могутній кіль, на бриг одважний і грізний.

Але... О серце! Серце! Серце!

О кров червона! Кров!

Де батько впав на палубі,

Упав і захолов!

О капітане! Батьку! Встань і кругом подивись!

Для тебе дзвони й горни звучать, для тебе стяги звились,

Для тебе квіти, й вінки в стрічках, і натовп на узбережжі,

Тебе, колишучись, кличе він, тебе побачить жадає!

О, зляж мені на руку!

Який це сон зборов

Тебе, о батьку мій, що враз

Ти впав і захолов?

Мій капітан безмовний, уста німі, похололі,

Не чує він моєї руки, лежить без пульсу, без волі.

В порту безпечно стоїть корабель після тяжкої дороги.

Скінчив наш бриг шалений біг, добився перемоги!

Дзвоніть, радійте, береги!

А я в жалобі знов

Піду туди, де батько мій

Упав і захолов.

Ефіопія вітає прапор

Хто ти, стара, скажи нам? Ти тінь чи ти людина?

Тюрбан на білій вовні, кістляві босі ноги.

Чом прапор наш вітаєш, уставши край дороги?

(Під соснами рідкими у Кароліні йшли ми,

I от ти вийшла, чорна, з похиленої хати,

Де вів до моря військо наш генерал завзятий).

"Літ сотня, пане, буде, коли недобрі люди

Мене в батьків забрали на муки та на горе,

Як лютий рабовласник повіз мене за море..."

Лиш це вона сказала - і цілий день стояла,

Хитаючи тюрбаном, поводила очима

I прапори вітала, що пропливали мимо.

Що знаєш ти, о жінко, стара, страшна чужинко?

Чом ти своїм тюрбаном здивовано хитаєш?

На те, що бачиш нині, чи те, що пам'ятаєш?

Геть розмови про війну!

Геть розмови про війну! Геть і війну саму!

Зникни назавжди з-перед очей моїх вражених,

    видовище почорнілих знівечених трупів!

Це розгнуздане пекло й потоки крові - вони для

    диких тигрів та вовків із висунутими

    язиками, а не для людей із розумом!

Свій похід натомість починай, Індустріє!

Виводь свої безстрашні армії, Техніко!

Свої вимпели, Праце, випускай на вітер!

Сурмu в свої горни голосно й дзвінко!