TERNOVIY SVІT
      
      Etot roman — vtoraya kniga dilogii izvestnogo ukrainskogo sovetskogo pisatelya o T. G. Shevchenko. Ona prodoljaet i zavershaet izobrajenie stradal'cheskoy jizni velikogo Kobzarya, nachatoe v romane «Syn voli». Gody ssylki, osvobojdeniya i trudnyy put' k bessmertiyu v ternovom mire samoderjaviya legli v osnovu knigi...

. Nu, zanedujav trohi, nu, shud, zmarnіv... Os' virvet'sya na Ukraїnu — і vse mine!.. Tsya mjichka, і tsya Neva, z yakoї tyagne holodom, nenache z l'ohu, hіba uje odnomu tut vkorotili vіku... A vіn ne dast'sya, dzus'ki! Mayne sobі na milu rіdnu zemlyu, oselit'sya bіlya Dnіpra, v svoїy sosnovіy hatі, posadit' vishnі, yablunі...

A vіkna vje ne svіtyat'sya. Chi, moje, їh ne vidno. Na ts'omu berezі, bach, sche ne splyat' і tut, і tam... On v Akademії, — de y vіn jive, — sche htos' z hudojnikіv pri svіtlі svіchki pragne znayti ote svoє, єdine, scho vinese yogo kolis' do sontsya slavi ta viznannya... Gay-gay, і vіn kolis'... Tse j skіl'ki vje minulo lіt, yak vіn zayshov upershe do Akademії zakonnim uchnem? Aj dvadtsyat' dva!...

      — Lejіt', lejіt', — vsmіhnuvsya toy. — Dobriden'!.. A pana Fedora nemaє sche?

      — Nemaє, — skazav Sergіy. — Znayomtesya, — uzyav za lіkot' Praporschika y pіdvіv. — Poet Taras Shevchenko...

      — A-a! — zasvіtivsya praporschik...

— Do molodichok...

      — Hto z nas ne bez grіha! — priyshov Taras na dopomogu praporschiku, scho zasharіvsya, nemov hlopchak. — Sіdayte v nashіy hatі.

      — Ya vje pіdu. Na slujbu chas. Spasibі... Radiy buv poznayomitisya! Krutnuvs' і viyshov...

..

      Fedіr zastav yogo za malyuvannyam ostrova, yakogo viyavili voni posered morya і narekli іm'yam tsarya Mikoli. Taras, bulo, skrivivsya, ta Butakov odvіv yogo і poyasniv, scho robit' tse zaradi nih іz Vernerom...

      Movchki voni potisli ruki, potsіluvalisya, і Fedіr viynyav zі skrin'ki arkush...

. — podumav raptom vgolos.

      — Zustrіnut' dobre, bat'ku, ne sumnіvaysya, — skazav Grin'ko. — Na drugiy raz poїdu ya іz vami. Vіz'mete?

      — Sche pitaєsh!

      — Vono b і zaraz treba komus' poїhat'...

. — ne stav Taras vipravduvatis'. — Priїhali uje, chi scho?

      — Vokzal! — skazav vіznik vrochisto.

      Do poїzda іshov, yak pan. Mihaylo buv zіbravsya kogos' naynyat', ta Grits' ne dav. Shviden'ko vzyav chemodan, yomu zalishiv skrin'ku і rushiv do peronu, de vje chekav na pasajirіv poїzd...

Vsmіhavs' chi plakav — ne rozberesh...

      Jandarm stoyav spokіyno pіd lіhtarem.

      Nareshtі! Virvavs', viїhav!.. Plivli budinki, vulitsі, і kojen stuk na reykah lunav dlya n'ogo veselo, mov blagovіst!..

      Nezchuvsya, koli zasnuv...