Джон Роналд Руел Толкін

Листок, виконаний Бавунцьом

Переклад та примітки (c) 2006 Остап Дзондза ([email protected]) Всі права застережені

Ориґінальний текст взято з: http://www.ae-lib.narod.ru/texts-c/tolkien__leaf_by_niggle__en.htm

Вперше цей твір було опубліковано на http://www...

Закони в його країні були дуже строгі. Існували теж інші перешкоди. По-перше, він часом просто лінувався, і не робив узагалі нічого. По-друге, він був добросердечним, у свій спосіб. Знаєте, яке буває добре серце: воно заставляло його чутися незручно частіше ніж воно заставляло його робити щось, а навіть якщо він робив щось, то все одно потім нарікав, виходив з себе, і говорив погані слова (переважно сам до себе)...

І все ж він хотів намалювати ціле дерево, так щоб усі листочки на тому дереві були у тому самому стилі, і щоб усі були різними.

Була зокрема одна картина, яка його турбувала. Вона почалася була з листка, зловленого на вітрі, який став деревом; і дерево росло, посилаючи всюдибіч незліченну кількість гілок, і простираючи в ґрунт найбільш фантастичні корені...

"Та то моя картина!" вигукнув Бавунцьо.

"Смію погодитися," сказав Інспектор. "Але перше йдуть будинки. Такий є закон."

"Але я не можу..." Бавунцьо не встигнув більше нічого сказати, бо в той момент увійшов інший чоловік. Він виглядав дуже подібно на Інспектора, майже як його двійник: високий, зодягнений у все чорне...

"І вона, вона ще ж навіть не закінчена!"

"Не докінчена?" сказав Водій. "Ну, в будь-якому випадку, якщо говорити про вас, то з нею покінчено. Ходімо!"

Бавунцьо пішов, цілком мовчки. Водій не дав йому часу на запакування речей, сказавши що то мало бути зроблено наперед, а зараз нема як бо вони можуть запізнитися на поїзд; тож все що Бавунцьо міг зробити то винести до сінів маленьку торбинку...

Він оглянувся але поїзд вже поїхав був далі.

"А, от де ти є!" сказав Провідник. "Йди сюди! Що? Не маєш ніякого баґажу? Доведеться відправити тебе до Виправного Дому."

Бавунцьо чувся дуже зле, і знепритомнів на пероні. Його поклали в каретку швидкої допомоги і відвезли до лазарету Виправного Дому...

Всі листки над якими він коли-небудь старався були там, скоріше такі як він їх собі був уявляв ніж такі якими він їх властиво зробив; і були там ще інші, які тільки забрунькувалися в його уяві, і багато теж інших які могли би забрунькуватися, якби тільки вони мали час. Ніщо не було на них написано, вони були просто довершеними листками, а все ж вони були продатовані чітко ніби календар...

В міру того, як він йшов далі, він виявив дивну річ: Ліс, звичайно, був віддаленим Лісом, але до нього можна було наблизитися, а навіть увійти всередину, і Ліс при тому не втрачав свого характерного шарму. Він ніколи дотихчасово не мав можливості увійти в простір і не перетворити при тому той простір у банальне тло...

Бавунцьо ходив довкола, але він не бив байдики. Він уважно роздивлявся довкола. Дерево було докінчене, хоча з ним не було покінчено- "Якраз навпаки у порівнянні з тим, як то було колись," подумав він - але в Лісі було багато недовершених областей, які все ще потребували роботи і розумного підходу...